Ми перемагаєм самотність в готелі Ми робимо вигляд, що ми такі рідні Але я не такий як ти Бо, нас заплутало віскі Коли я показав тобі крила В нас дуже різне пір'я В нас дуже різні кольори Не хцеш жити в готелі Тож, ти хочеш піти Мене залишити, насамоті Ні-ні-ні, буду сам я О, ні-ні-ні, буду сам я. О, ні-ні-ні Я тримаю янгола за крила Не випускаю з номеру готеля Вона не хоче, вона лишає Тож я її вбиваю Я тебе поховаю У нашому номері Бо мені тут так добре Ти стала готелем Тобою дихає стеля На тебе схожі всі стіни Пахне тобою всередині Всі променади промайнули. Трохи гріє, трохи сяє І як я міг сказати, що я знаю, як буває Відпалав октоубер, кашель псує тембр Сембернаром важко дихає новембер Ці природи кільця підризають крильця Багато хто додав в цей час до мотузки мильця Багато хто не зміг потім про це пожалкувати І взагалі-то погана думка тіло (живе) псувати Не треба нікого вбивати, всі помруть самі Я і вона, ми неначе два вогні Я – зелений, вона – червона, між нами жовте Ми пішли самі по собі, вдягнувши теплі кофти Поруч два готелі, "Каліфорнія" та "Сяйво" Самота чи божевілля, що саме обираємо Кохання – гостра штука, я думаю, ти знаєш Осінь – час відпускати тих, кого кохаєш