Скільки б раз зозуля б не кувала, Якби ти мене з-під шкіри знала, Ти б мене про очі б не питала, Що з'їдає душу добре б знала. З'їла мені душу мені Весна, і жодна птаха не співає, Знову прийшла весна, Гостро прийшла – Весна! Весна, і сонце в небі вже не сяє! Знову прийшла весна, темно удень – Весна! Скільки б раз мене не обіймала, Ти б мене ніколи б не впіймала. Терпне тіло, і морозить душу В чорне коло знов пірнати мушу. З'їла мені душу мені! Весна, і жодна птаха не співає, Знову прийшла весна, Гостро прийшла – Весна! Весна, і сонце в небі вже не сяє! Знову прийшла Весна, темно удень – Весна! Скільки б раз зозуля не кувала, Якби ти мені з-під шкіри знала, Ти б мене про очі не питала І зі мною поруч не лежала.