Скільки б раз зозуля б не кувала,
Якби ти мене з-під шкіри знала,
Ти б мене про очі б не питала,
Що з'їдає душу добре б знала.
З'їла мені душу мені
Весна, і жодна птаха не співає,
Знову прийшла весна,
Гостро прийшла – Весна!
Весна, і сонце в небі вже не сяє!
Знову прийшла весна, темно удень – Весна!
Скільки б раз мене не обіймала,
Ти б мене ніколи б не впіймала.
Терпне тіло, і морозить душу
В чорне коло знов пірнати мушу.
З'їла мені душу мені!
Весна, і жодна птаха не співає,
Знову прийшла весна,
Гостро прийшла – Весна!
Весна, і сонце в небі вже не сяє!
Знову прийшла Весна, темно удень – Весна!
Скільки б раз зозуля не кувала,
Якби ти мені з-під шкіри знала,
Ти б мене про очі не питала
І зі мною поруч не лежала.