І йду я не звідки в нікуди Блукаю туманами снів Я бачу нічого і всюди Я дихав мільйонами днів Черпаючі силу із мрій Вже забув, як це жити Лиш бачу я морок густий Із ним я звик говорити Колись знайду я свій шлях І вийду з туману на зовні А доти, йду по своїх же слідах І думки лиш туманом повні