Небо - таке ж порожнє як і я Небо, усі мої думки У небі сірі хмари, але дощ не піде Тебе, я вже майже забув тебе І мені тепер не треба слів Жовте листя під ногами Все скаже за мене Я завжди пам'ятав що так і було Я завжди знав що так і буде Речі ніколи не змінять себе Я завжди пам'ятав що так і було Я завжди знав що так і буде Речі ніколи не змінять себе Яка тобі різниця куди я йшов? Яке тобі діло до того що я робив? Я все рівно нічого не знайшов Там де хотів добути зоряних скарбів Ілюзія добробуту миттєво зникла Як міраж у пустелі нездійсненних мрій Залишивши за собою лише брудну хмару Та камінь на серці що було сповнене надій Я завжди пам'ятав що так і було Я завжди знав що так і буде Речі ніколи не змінять себе Я завжди пам'ятав що так і було Я завжди знав що так і буде Речі ніколи не змінять себе Сіре небо лежить під ногами Дерева ідуть у його глибину Осінь засипала мене жовтим листям Зачекай, я вже до тебе йду Від втрати лягає на плечі мертвим грузом Біль за те чого не повернути ніколи День за днем за вікном сірий мокрий асфальт Перетворює думки у мутні спогади Не бачили б очі, не чули б вуха Було б спокійніше у мене на душі Усе як було і все настільки інше Мені від цього тільки гірше Не бачили б очі, не чули б вуха Було б спокійніше у мене на душі Усе як було і все настільки інше Мені від цього тільки гірше