Пробач мене, що я запеклий рева, Все кришталеве не для моїх рук, Зламає впевнено рука сталева, По зрадницьки промовчить серце – крук. Мені шкода, слабкий я, безнадійний, І що не приклад я та не ікона, Мій шлях, на жаль, суцільна заборона, Між інколи межує та ніколи. Пробач, що вкотре про те саме, Шкода, що знову це мене турбує, Я б радий бути лише з посмішками, Та сам занівечив свій вік, я всує. Шкодую, що це виникає знову, Шкода, що все не як в минулі дні, Немає сили побороти втому, Час грає не на моїй стороні.