Прийшла біда й крилом накрила нас, Тепер шукати марно винуватих. Здається, назавжди спинився час — Печальний час на наших циферблатах. В твоїх очах блакитний лід зими, І розтопить його мені несила. Скажи: невже у чомусь винні ми? Що доля нам обом наворожила? Зачароване коло однакових днів, Зачароване коло самотніх ночей. Зачароване коло однакових снів, Зачароване коло байдужих очей. Мій телефон мовчить, немов німий, Але в мені живе одна надія, Що знову я почую голос твій І заніміле серце відігріло. І стане день мій кольоровим знов, І буде в ньому музика довкола, І я побачу, як твоя любов Зруйнує назавжди закляте коло. Зачароване коло однакових днів, Зачароване коло самотніх ночей. Зачароване коло однакових снів, Зачароване коло байдужих очей.