Палаючі очі чорного лісу
Крізь темряву ночі дивляться у світ
На дубі столітньому ворон старезний
Він бачив багато страждань людських
Багряна зоря розпочне день наступний
День повний відваги й запеклої січі
Та раптом кров тепла з ран моїх хлине
І наче притисне до неньки-землі
І чорні зіниці очей потьмянілих
Без жодної тіні страху згасаючи
До країни великих Богів відпливаючи
Востаннє побачать світ сонця та неба
Чорний шлях крізь дерева в могутньому лісі
Лісі древньому, що бачив пращурів битви
Таємниці стародавні він у тіні зберігає
Та криваві рани в чорній імлі
Доля стискає серце тремтяче
Вирує гаряча кров у жилах
Нібито птах летить білокрилий
Притискаючи до землі тіло