У нашого світлофора загорілось червоне світло
Сирена у мікрофоні, не проїхати без зупинки.
Я плачу, і всі нейрони розлетілись у місто вітром
У нашого світлофора немає електрики, немає світла
Я видалила фото з телефону, його відео – не зуміла
Ми були, як маска кислороду, один для одного, розумієш?
Будували собі опору, і від шуму бетонні стіни
Стали вітром, що їх пошкодив, і дощем, що розбив їх
Я сідаю у цей літак (цей літак)
Я знаю як звести знак на руці (на руці)
Пам'ятай мій літак,
Що малював тобі знак з висоти...
І кожен раз обіцяла собі іти
Тікати, бігти від нього
І сказати собі "так",
А йому "ні" (є!)
Я не відповідала
На усі його нічні дзвінки,
Sms-ки, якими розлітались чутки,
Що в когось під вікном палять наші сторінки...
Я була його жетоном,
Щоб спуститись у інший світ...
А ти зайшов, як удушник,
Склав до купи свій динаміт...
Розмалювала всі коридори,
У свій кольоровий графіт,
Я написала партію соло,
І до слова вийшов класний фіт...
М-м-м...
Серця мого біт... (серця мого біт)
Від похмурих слів... (від похмурих слів)
Падає... (падає, падає)
І кожен раз обіцяла собі іти
Тікати, бігти від нього
І сказати собі "так",
А йому "ні" (є!)
Я не відповідала
На усі його нічні дзвінки,
Sms-ки, якими розлітались чутки,
Що в когось під вікном палять наші сторінки...
І кожен раз обіцяла собі іти
Тікати, бігти від нього
І сказати собі "так",
А йому "ні" (є!)
Я не відповідала
На усі його нічні дзвінки,
Sms-ки, якими розлітались чутки,
Що в когось під вікном палять наші сторінки...