Сиджу я край віконечка, Й на зорі споглядаю, Сиджу я край віконечка, Та й так собі думаю. Чи прийдеш, мила, ти, чи ні, Що часто так мені снишся? Підходжу ближче до вікна, А ти стоїш, смієшся. Ага, мила! Ага, мила! Як тяжко споглядати, Личко твоє помарніло, Краси вже не впізнати. Тож дай, мила, уста свої, Нехай ще раз поцілую, Серце моє горить вогнем, Любов до тебе я чую. Любов-кохання, мов той цвіт, Що буйно розквітає, Мо той метелик молодий, Що високо літає. Тож бережіть серця свої, Щоб не кохалися зрана, Бо відцвітуть сади навесні - Не вернеться кохання.