Одного разу, ми повернемось у місце що у серці Де нам колись було затишно Де наш дім Минуле повернуть запізно Вези мене додому потяг І навіть якщо моє місто Перетвориться на попіл Попереду шлях залізний Вези мене додому потяг І навіть якщо моє місто Перетвориться на попіл 23є з Ірпеня, за добу як ця фігня Їхали в Полтаву святкувати мої 35 Я й вона, і війна та що розлучила Крізь країну, крізь міста, у попіл наші крила Я, я, я, і ти поруч зі мною Адже Ти моя, Ти моя головна зброя О, повна обойма обійми мене Надія й віра, в те що, скоро це все мине Минуле повернуть запізно Вези мене додому потяг І навіть якщо моє місто Перетвориться на попіл Попереду шлях залізний Вези мене додому потяг І навіть якщо моє місто Перетвориться на попіл Вкритися ковдрою, що пахне домом Та згадати те, коли ми немов бовдури Коли не цінували день і мить Тепер шукаєм спокій всюди там де ми не ми Через втому в телефоні повідомлення від тебе Знову стало тихо вдома де рідне місто і чисте небо Минуле повернуть запізно Минуле повернуть запізно Вези мене додому потяг І навіть якщо моє місто Перетвориться на попіл Попереду шлях залізний Вези мене додому потяг І навіть якщо моє місто Перетвориться на попіл Минуле повернуть запізно Вези мене додому потяг І навіть якщо моє місто Перетвориться на попіл Попереду шлях залізний Вези мене додому потяг І навіть якщо моє місто Перетвориться на попіл