Я так стомився сидіти за воротами випустіть мене Я побудую дім на пагорбі, щоб більше ви не бачили мене Світ розійдеться рів по коліна я в ньому вічно красивий і сильний Вигляну зі свого вікна, перехожі, коли ж закінчиться гроза ця? Дивляться всі мені в очі мої мовчазні я Сьогодні вдруге за день помру, абрикосовим деревом я проросту Зникають свіжі сліди із землі доти як потрапив сюди Дні минають, з ними ти, для Бога люди лише пір'я Розриваються від болю, як же хочу я на волю ♪ Я зійшов, полум'ям звиваючись на палубі, на носі, на кормі Бійтеся мене, я горю вогнем Так напишіть же, про це свої сумні пісні Розкажіть, як будете серед людей мовчати Сьогодні вдруге за день помру, абрикосовим деревом я проросту Дні минають, з ними ти, для Бога люди лише пір'я ♪ Дні минають, з ними ти, для Бога люди лише пір'я Розриваються від болю, як же хочу я на волю