поспати ще
прокинешся десь під обід
образа тобі дасть розпізнати лице своє
виливати воду з себе як з відер
причина це робити щодня принесе своє
в мені все вже є і лиш світ
запитає знову де ж ти є
До пізди
пальці як пістолет
коли злий
намисто мого міста
де я віджив
з'їхавши з хати
с'їбатись від тріпів,
що копали яму по шию
ти пишеш хуйню як писав
я ригаю на тімби,
ригаю на стиль твій
марка розчиниться на язику
"наша марка" розлється по вені масиву
кров на манжеті не їбе ні краплини
скло покришилось
коли ти дав сили
коли ти дав сили
які там сили коли гроші косили
ми дали сукам трілувати без скілу
лярви на лаврах перевдягнуті в біле
ти не шариш хто ти своїм йобаним тілом
ти не шариш хто ти своїм йобаним тілом
ти нешариш хто ти своїм йобаним тілом
ти нешариш хто ти своїм йобаним тілом
сили
сили
які там сили коли гроші косили
ми дали сукам трілувати без скілу
лярви на лаврах перевдягнуті в біле
ти не шариш хто ти своїм йобаним тілом
ти не шариш хто ти своїм йобаним тілом
ти нешариш хто ти своїм йобаним тілом
ти нешариш хто ти своїм йобаним тілом
сили
зупинишся в собі на мить
згадаєш про все
Воно б'є бо не стертим є
мені треба лиш повірити в себе
почуєш мій сміх
Я для тебе дотепним є
в мені все вже є і лиш світ
запитає знову де ж ти є
До пізди
пальці як пістолет,
коли злий
намисто мого міста
де я віджив
ти не шариш
скільки байок маю
стільки байок я наплів
скільки байок маю
стільки байок я наплів
скільки байок маю
стільки байок я наплів
скільки байок маю
стільки байок я наплів
скільки байок маю
стільки байок я наплів
скільки байок маю
стільки байок я наплів
скільки байок маю
стільки байок я наплів
скільки байок маю
стільки байок я наплів