На дні, на дні, на глибині На дні, на дні, розгублені На дні, на дні, на глибині На дні, на дні... Вибач знову злий, просто так залишу Від постійних злив поринаю в тишу Пишу, підбираю рими Не сум, просто грім нагримав Серпень я люблю, клята алергія Більше не терплю, ліки вже не діють Туплю і ховаюсь досі Не апатія, а даремна осінь Міста... На дні, на дні, на глибині Я глибше, я глибше, я глибше Ніж думаєш ти На глибині, тут все одно дощі Рахую дні, викреслюю ночі Боляче - кричи, знайду тебе наосліп Так довго і не вдвох, закінчуються осінь Темрява і сум накривають місто З неба сильний дощ падав разом з листям Десь там, де ніхто не бачить Курю, відпускає наче Люди зникли всі і пусті парковки Кожен новий день старі замальовки Залишилась біль і напади творчі Осінь має твої очі На дні, на дні, на глибині є Я глибше, я глибше, я глибше Ніж думаєш ти Я на дні там де сонце не світить Ми одні заблукали між літер Я на глибині та ти знову не пишеш Я глибше я глибше ніж пісні і вірші Я на дні там де сонце не світить Ми одні заблукали між літер Я на глибині та ти знову не пишеш Я глибше я глибше ніж пісні і вірші...