Всі пам'ятають те покинуте озеро
За містом. Зовсім безлюдне по осені
Тихе навесні, невагоме у червні
Озеро, в якому тонули наречені
Всі пам'ятають ту зарізану дівчину
Виловлену в озері. Нічого незвичного
Довге волосся, глибокі порізи
Рани, мов стигми, загострені риси
Збилась під нігтями кров її убивці
Темне місто, печальні традиції
Ангели смутку завжди напоготові
Таких жінок убивають із любові
І кожного разу, коли вони зустрічалися
Коли сварилися і сперечалися
Все перекочувалось і не закінчувалось
І кожного разу повітря засвічувалось
З очей виганяючи найменший сумнів
Історія їхніх дивних стосунків
Не мала продовження і жодного змісту
Але варта того, щоб її розповісти
♪
Всі намагалися побачити невидиме
Всі говорили, що вона була відьмою
Всі вірили у духів та у вічне спасіння
Жінки збивались на печальне голосіння
Всі говорили, що вона була закохана
Що пам'ять про неї кимось глибоко захована
З усіх її коханців не залишилось жодного
Хто її убив, питали один одного
Хто її любив, хто не міг її пробачити?
Хто її убив на останньому побаченні?
Хто озвався голосом у замкнутому просторі?
Хто її сховав у цьому чортовому озері?
І кожного разу, коли вони зустрічалися
Коли сварилися і сперечалися
Все перекочувалось і не закінчувалось
І кожного разу повітря засвічувалось
З очей виганяючи найменший сумнів
Історія їхніх дивних стосунків
Не мала продовження і жодного змісту
Але варта того, щоб її розповісти
♪
Бачити, як ти видихаєш повітря
Далі сумніватись, далі не вірити
Далі ненавидіти, далі мовчати
Під вікнами твоїми залишаючись лежати
Шкіра твоя, що ніколи не остудиться
Я так і не звик до твоєї відсутності
Я так і не вжився з твоєю неуважністю
З легкістю твоєю, жагою і несправжністю
Співи твої, від яких робилось тепло
Голос твій, що нагадував про пекло
Спогади твої, що завжди лишались темними
Дихання твоє, що робило з мене демона
Серце твоє, поруйноване ножами
Ліжко в якому ми разом лежали
Страсті Христові, що насправді ще бувають
З такої любові жінок і убивають
♪
І кожного разу коли їх відспівували
Відстрілювали і хором підспівували
Ніби життя кримінальних ангелів
Вичитували із церковних Євангеліїв
Переповідали їхню історію
Темну, спотворену і нескорену
Переписану, недоговорену
Ними самими вкотре повторену
І кожного разу, коли вони зустрічалися
Коли сварилися і сперечалися
Все перекочувалось і не закінчувалось
І кожного разу повітря засвічувалось
З очей виганяючи найменший сумнів
Історія їхніх дивних стосунків
Не мала продовження і жодного змісту
Але варта того, щоб її розповісти