В пустій кімнаті ти так мило спиш
В волоссі павутиння снів
Я Бога прошу: її не залиш
До останніх днів!
Дощ співає нам за вікном затяжні пісні
Випробовує наші стіни, чи міцні
Так люблю, як звучать твої приголосні-голосні
Запитай, чи забуду я твій голос? Ні
В пустій кімнаті ти так мило спиш
В волоссі павутиння снів
Я Бога прошу: його не залиш
До останніх днів
До останніх днів
Прихилю до колін твоїх свою голову
Проскануй вустами душу оголену
І я завжди хотіла сонця, хоч любила і грозу
І стільки плакала, що виплакала тебе як сльозу
Такого чистого
З одного тіста ми
Знаю, що ти мов трав мій настій
Але вибач, що не постійно випита (не постійно випита)
Ти покидаєш постіль, постій
Поки сонце не почне по стінам бігати
В пустій кімнаті ти так мило спиш
В волоссі павутиння снів
Я Бога прошу: її не залиш
До останніх днів! (До останніх днів)