То напевно чиясь воля - Жовті квіти подаровані Тобою навесні. Я була сама не своя, Ті слова твої Крізь сон - "прощай" А ніби, як не відпускай, Не відпускай... Скільки би води не витекло І часу б не пройшло - А я з тобою! Бо ти - мій ангел на землі, З тобою дні як неземні! З тобою поруч день і ніч, З тобою завжди пліч-о-пліч. Ти є мій ангел на землі, З тобою дні як неземні! З тобою поруч день і ніч, З тобою завжди пліч-о-пліч. Сперечався сам з собою, Водночас тримав і відпускав, В думках своїх літав, А коли кричав від болю, Сльози на очах своїх скривав, І з головою в них пірнав, В них пірнав... Скільки би води не витекло І часу б не пройшло - А я з тобою! Бо ти - мій ангел на землі, З тобою дні як неземні! З тобою поруч день і ніч, З тобою завжди пліч-о-пліч. Ти є мій ангел на землі, З тобою дні як неземні! З тобою поруч день і ніч, З тобою завжди пліч-о-пліч. Скільки би води не витекло І часу б не пройшло - А я з тобою! Бо ти - мій ангел на землі, З тобою дні як неземні! З тобою поруч день і ніч, З тобою завжди пліч-о-пліч. Ти є мій ангел на землі, З тобою дні як неземні! З тобою поруч день і ніч, З тобою завжди пліч-о-пліч.