Але опівдні і постать Cавадова
Зникне, не в змозі відкинути тіні.
Коли я повисну над садами Джардіні,
Ніхто вже не стане мені на заваді,
Ніхто не здатен мене перевершити,
І хай би кому не здавалось це смішним.
Мрій в одну руку, насри в руку іншу,
Й дивись, яка з них заповниться першою.