Смерть, наче муху, зненацька спіймала у русі
І прогриміла, звісткою валячи з ніг
Я хотів пригадати останню зустріч з бабусею
Та, на жаль, пригадати ніяких подробиць не зміг
Не зринали у пам'яті жодні моменти веселі
У очах набиралися сльози, ніби на дим
Я закінчив той день у екзилі, тобто в екселі
Смерть — урочище мертвих, скорботу лишіть живим
І якраз на вихідні я збирався за місто
Чи на виставку, що в голові зостанеться без назви
В такі дні іще довшою нам видається відстань
В такі дні як ніколи жорстоко проноситься час