За панської Польщі у нашому місті
Жили два розбійники-рецидивісти
Щоночи прохожих вони грабували
Пролили невинної крови чимало
А здобич торбами носили в хатину
І там си ділили на дві половини
Лапала їх поліція по всій землі Галіції
Та були підлі злодії хитріші від поліції
Та-рі-ді, ойра, та-рі-ді, ойра
Та-рі-ді, ойра, та-рі-ді, ойра-ра
Одної осінньої темної ночи
Потрапив грабіжникам пекар на очи
Негідники ззаду підступно напали
І бубликів в'язку безправно забрали
У лігві своєму сховались бандити
І бублики порівну стали ділити
Тому що існувала в них своя злодійська етика
Поки не погубила їх звичайна арихметика
Та-рі-ді, ойра, та-рі-ді, ойра
Та-рі-ді, ойра, та-рі-ді, айн, цвай, драй
(Холєра ясна...
Шляк би його трафив...)
Зачали ділити вони справедливо
Раз бублик направо, раз бублик наліво
І були би вже поділилися гарно
Та була тих бубликів кількість непарна
І перший ділився, і другий старався
А бублик оден все їдно зіставався
Покинули ділитися, за бублик посварилися
Спочатку визивалися, а потім і побилися
В одного в серцю ніж кривий
В другого леб розтрощений
Не стало двох грабіжників
А стало два небожчики
А все могло скінчитися
Без ґвалту і без паніки
Якби з єдного бублика
Зробили два рогалики
Отож бо, любі діточки
Як не будете вчитися
То може біографія
Трагічно закінчитися
Та-рі-ді, ойра, та-рі-ді, ойра
Та-рі-ді, ойра, Маруська, айн, цвай, драй!