Малюнок квітки на рукаві став символом булої любові Під світлом місяця багряно-срібним знебарвляться усі кольори Легко розітну я повітря густе Кожного дня мій дух міцнішає Вбираю у себе і біле і чорне — що життя дає Не обрана тому свій шлях я прокладу сама! Лине лютий мій крик у момент нічної тиші Що сповнений слізьми журби Хай його луною вітер несе з собою вдалечінь Що за пісню граєш ти і кому її присвятив? — Хоч не чекаю відповідь... Хай опанує моє серце мла Хай незабаром тяжка боротьба — Буде чутно скрізь наш спів! Минають ночі на самоті Танцюючи в шовковому одязі Для себе врешті зрозуміла одне — Злюбила колір червоний лише Нещастя хай переслідують нас — Поставимо на кін все рівно життя Я вперто прямую за вогником мрії, що у далечі Якщо вже почала свій шлях то він без вороття Чи все не так? Не обрана тому свій шлях я прокладу сама Голос світлом провідним буде вести нас у пітьмі Шлях встелять жаркі пелюстки Та з пісні слів вже не викинути, сам розумієш ти Коли ночі злічені, фарбами забарвлені дні — Зароджується звук в душі Хай має глибше коріння печаль Хай своїх сил межі я досягла, — Наша пісне, скрізь лунай!