Малюнок квітки на рукаві став символом булої любові
Під світлом місяця багряно-срібним знебарвляться усі кольори
Легко розітну я повітря густе
Кожного дня мій дух міцнішає
Вбираю у себе і біле і чорне — що життя дає
Не обрана тому свій шлях я прокладу сама!
Лине лютий мій крик у момент нічної тиші
Що сповнений слізьми журби
Хай його луною вітер несе з собою вдалечінь
Що за пісню граєш ти і кому її присвятив? —
Хоч не чекаю відповідь...
Хай опанує моє серце мла
Хай незабаром тяжка боротьба —
Буде чутно скрізь наш спів!
Минають ночі на самоті
Танцюючи в шовковому одязі
Для себе врешті зрозуміла одне —
Злюбила колір червоний лише
Нещастя хай переслідують нас —
Поставимо на кін все рівно життя
Я вперто прямую за вогником мрії, що у далечі
Якщо вже почала свій шлях то він без вороття
Чи все не так?
Не обрана тому свій шлях я прокладу сама
Голос світлом провідним буде вести нас у пітьмі
Шлях встелять жаркі пелюстки
Та з пісні слів вже не викинути, сам розумієш ти
Коли ночі злічені, фарбами забарвлені дні —
Зароджується звук в душі
Хай має глибше коріння печаль
Хай своїх сил межі я досягла, —
Наша пісне, скрізь лунай!