Ми як проліски (ми як проліски), на весні проросли з землі
Ми як проліски (ми як проліски), з-попід снігу вийшли живі
Ти обняла нас, заспівала нам
Голосами із сивих Карпат
І у темну ніч ми пливем Дніпром
А над нами тремтить зорепад
В ту ніч, в ту, жінка вигнала пітьму
В ту ніч, в ту, жінка вигнала пітьму
Очі її в вогні
Вона боса біжить
По гарячій землі
Очі її в сльозах
Але воля не знає, що таке страх
Ми як проліски (ми як проліски), світлі душі у темні дні
Ми як проліски (ми як проліски), розлетілись по всій землі
Ти віддала нам мову з джерела
Колискову із волі й добра
І у світлий день відійшла гроза
Буде небо у мирних зірках
В ту ніч, в ту, жінка вигнала пітьму
В ту ніч, в ту, жінка вигнала пітьму
Очі її в вогні
Вона боса біжить
По гарячій землі
Очі її в сльозах
Але воля не знає, що таке страх
Очі її в вогні
Вона боса біжить
По гарячій землі
Очі її в сльозах
Але воля не знає, що таке страх