Я дівчинка із Київського гетто В моєму світі у людей нема інтернету Усі життю радіють, стрибають по калюжах Додому поспішають, бо кохані й небайдужі Тут кожний мріє та обігріє Тут кожний за тебе життя не жаліє Вдягнувши сукню білую, я стану майже милою Та, як завжди, сміливою, і прошепчу Про те, як я тебе люблю І мріями своїми огорну Про те, як ти не застудив Своїх гарячих крил Про те, як, я тебе люблю І мріями своїми огорну Про те, як ти не застудив Своїх гарячих крил Ти в цьому так вродлив Ти в цьому так вродлив Що більш немає сил Ти в цьому так вродлив Ти в цьому так вродлив Всі часи міняються Люди обіймаються Потім сваряться і розлучаються Ніхто не бореться Ніхто не молиться Більшість підкоряється і не намагається Слабкість не прикрасить Сила не полюбить Страх з радістю розщепить нас на атоми й згубить До біса всі пророцтва! Забий на неподобства! Традиції диктують по праву первородства А я на вушко прошепчу тобі Як я тебе люблю І мріями своїми огорну Про те, як ти не застудив Своїх гарячих крил Про те, як я тебе люблю І мріями своїми огорну Про те, як ти не застудив Своїх гарячих крил Ти в цьому так вродлив Ти в цьому так вродлив Що більш немає сил Ти в цьому так вродлив Ти в цьому так вродлив