Ми - літаки
З паперу й слів
В долонях дітлахів,
Що не можуть мовчати
Й не вміють чекати
Вітряних днів...
Ми - літаки
З паперу й слів
В долонях дітлахів,
Що не вміють брехати
Й не можуть сховати
Погляд від батьків...
Але ми знайдемо сили
Злетіти до зірок,
Хоча наші крила
З мелодій і думок!
Але ми, мабуть,
Не взнаємо,
Яким буде кінець,
Коли в клітинку крила
Торкнуться до сердець...
Бувають дні,
Бракує слів
І світло ліхтарів вже
Поволі згасає,
Так не вистачає
У небі літаків...
Бувають дні,
Бракує слів
Під краплями дощів
І люди питають,
Чи досі немає
У небі літаків?.
Але ми знайдемо сили
Злетіти до зірок,
Хоча наші крила
З мелодій і думок!
Але ми, мабуть,
Не взнаємо,
Яким буде кінець,
Коли в клітинку крила
Торкнуться до сердець...
Торкнуться до сердець...
Але ми знайдемо сили
Злетіти до зірок,
Хоча наші крила
З мелодій і думок!
Але ми, мабуть,
Не взнаємо,
Яким буде кінець,
Коли в клітинку крила
Торкнуться до сердець...