Ти блукаєш містом, смієшся і плачеш Крикнеш, але так, щоб не було чути Ти образилась, більше йому не пробачиш Але як забути? Усе забути Ти блукаєш містом котру годину Мрієш загубитися в юрбі перехожих Слухаєш дощ і в порожніх вітринах Ти шукаєш манекенів так на нього схожих А у Вінниці дощ барабанить по вікнах Між порожніх площ і людей ледь помітних Під холодним дощем, під промоклим плащем Ти ідеш під дощем А у Вінниці дощ. Все здається банально І від того чогось навіть трохи печально Що у цілому світі всі Love story розмиті Цим весняним дощем Ти вернешся назад у вчорашню кімнату Виллєш ненароком недопиту каву Втома валить з ніг та не хочеться спати Бо не зажди переможець здобуває славу Вже набридло думати, мріяти, знати У те, що не було і ніколи не буде Де когось знайти, щоб у нього спитати Ну чому від кохання так страждають люди? А у Вінниці дощ барабанить по вікнах Між порожніх площ і людей ледь помітних Під холодним дощем, під промоклим плащем Ти ідеш під дощем А у Вінниці дощ. Все здається банально І від того чогось навіть трохи печально Що у цілому світі всі Love story розмиті Цим весняним дощем А у Вінниці дощ барабанить по вікнах Між порожніх площ і людей ледь помітних Під холодним дощем, під промоклим плащем Ти ідеш під дощем А у Вінниці дощ. Все здається банально І від того чогось навіть трохи печально Що у цілому світі всі Love story розмиті Цим весняним дощем