Попіл покриває Листя моєї осені Я просто закриваюсь Кожен день в собі знов Так ґвалтуєш Мої скляні очі Краще б я тебе Не бачив ніколи Бормочеш Без тями Закрий вже Всі рани І рвано Так прошу Залиш вже мене Я тихо Питаю Як бути Не знаю Так просто Хотілось Забути тебе І знову По новій Вбиваю Себе ж я І біль так Зникає Хоча б на момент Чому її шкіра на дотик приємна, як пластик Забув слова, що лунали у хибному місці не вчасно Я був тоді так близько до щастя та втрапив у пастку Коли весь світ кровить, куди клеїти пластир? Зникнути не страшно Рубці вже не плачуть Давай колись ще раз Відчуємо щось Я тихо Питаю Як бути Не знаю Так просто Хотілось Забути тебе І знову По новій Вбиваю Себе ж я І біль так Зникає Хоча б на момент